Олигополия на рынке мобильной связи в Украине

Приймаючи рішення, кожна фірма повинна враховувати можливу реакцію з боку конкурентів, зважати на те, що інші фірми будуть намагатися передбачити її дії і завчасно враховувати її реакцію на їхні дії. Тобто виробники в умовах олігополії діють стратегічно.

Яскравим прикладом олігополії є ринок мобільного зв’язку в Україні. На сучасному етапі розвитку суспільства простежується динамічний розвиток ринку мобільного стільникового зв’язку. Вже у розвинених країнах кількість мобільних телефонів майже дорівнює числу стаціонарних. Слід зазначити, що мобільний стільниковий зв'язок - це майбутнє галузі телефонного зв'язку. Приміром, у Фінляндії цей вид зв'язку використовують 67 осіб із 100, а в Південній Кореї мобільних телефонів більше, ніж стаціонарних. Уряд Китаю прийняв програму, що передбачає пріоритетний розвиток саме мобільного, а не звичайного телефонного зв'язку. Ринок мобільного стільникового зв'язку розвивається і в Україні. Чисельність абонентів мобільного зв'язку на початок 2000 року становила 462 тис., на кінець року - 700 тис., у вересні 2001 – майже 2млн., у 2003 році – 3,3 млн., а у 2004 році приблизно10млн. Тому, з огляду на світовий досвід, можна передбачити, що в процесі економічного розвитку України та зростання доходів населення, кількість абонентів мереж мобільного стільникового зв'язку неухильно збільшуватиметься. Це призведе до зменшення питомої ваги постійних витрат у вартості послуг мобільного зв’язку, отже, зумовить зменшення тарифів і розширення кола споживачів. Тим паче, населення України 47 млн. чоловік і лише 10 млн. абонентів мобільного зв’язку. Тобто наш ринок не заповнений навіть на половину, тоді як у європейських країнах він насичений на 80-100% і зазвичай структура ринку мобільного зв’язку, що перебуває у стадії глибокого насичення, містить у собі одного-двох домінуючих і двох-чотирьох невеликих операторів. Спільні частки груп „третіх” операторів у середньому становлять 20—30%. Сьогодні в Україні зона покриття становить більш як 70% території країни. Лише у UMC 2003 року вона розширювалася на 4% щомісяця.

Середній щоденний приріст абонентів становив 4—5 тис. чоловік (у періоди проведення акцій — десятки тисяч на день). Слід зауважити, що мобільний стільниковий зв'язок завжди був у центрі уваги іноземних інвесторів. Жоден з його операторів, що працює в Україні, не є стовідсотково українським. Кожен має іноземного партнера, який інвестує не лише фінансові ресурси, а й обладнання, ноу-хау та досвід. Ринок мобільного стільникового зв'язку відрізняється високими адміністративними й економічними бар'єрами вступу на нього.

Насамперед - це необхідність отримання ліцензій на надання послуг та сертифікації обладнання техніки зв'язку, дозволу оператора зв'язку на приєднання до мережі загального користування, дозволу Держкомзв'язку на виділення номерного ресурсу, потреба у великих інвестиціях тощо.

Особливістю ринку мобільного стільникового зв'язку в Україні є тісна прив'язка оператора до виробника обладнання ( Ericsson , Motorola , Qualcomm , Hughes ), який або є його засновником, або надає кредит на обладнання.